Вбивство в Східному експресі. Мій відгук на фільм

Опубликованно 29.11.2017 04:20

Якщо ви не читали цей твір і не дивилися попередні екранізації і, відповідно, не знаєте, у чому вся сіль, то далі краще не читати, бо спойлери детектед :)

Будучи великою прихильницею Агати Крісті, перечитавшей всі її книги не по одному разу, а також будучи ще більшою прихильницею Девіда Суше, який ідеально втілив на екрані образ мого улюбленого Еркюля Пуаро, спочатку я дуже скептично поставилася до цієї нової екранізації всім відомого детектива. І хоча я заздалегідь йшла в кінотеатр з настроєм, що не буду намагатися вишукувати недоліки, а дам фільму шанс показати себе з кращих сторін, не буду порівнювати зі старими версіями - на жаль, але скепсис мій виправдався, нехай я до останнього сподівалася, що цього не станеться.

По-перше, коли добра половина населення землі вже і так знає, в чому головний цимес, 50% інтересу при перегляді знижується. По-друге, навіщо перезнімати те, що вже зроблено до вас, причому не так давно, і дуже-дуже шикарно? Це що, якась таємна мрія Кеннета Брани - поставити і зіграти самого Пуаро?

Думаю, Брана, прекрасно розуміючи, що люди ніжно люблять версію з Девідом Суше, намагався зробити все по-своєму. В тому числі, зробити і свого Пуаро. Але сищик вийшов у нього якийсь неканонный, прямо скажемо. Весь фільм я не могла відірвати погляду від цих дуже незграбно прикріплених, величезних - ні, ВЕЛИЧЕЗНИХ - вусів на його обличчі, які ще й гордо завивались десь аж мало не біля вух. Карикатура якась. Друга неканонічність способу в тому, що Пуаро, звичайно, був законченым педантом і перфекціоністом, але при цьому все ж він був людиною тактовним і вихованим, і ні за що, як мені здається, не став би дорікати в лицем незнайомим людям ось цим своїм "а поправте-но ви, шановний, краватка". Або відмірювати яйця по лінійці. Що це взагалі таке? Напевно, можна було більш тонко показати ці властивості характеру бельгійця.

По-третє, Пуаро у Брани вийшов дуже активною. І бігав залихвацки, і бився, мало не по-джеймсобондовски, озброївшись своєю чарівною мега-тростиною. Знову ж таки, я розумію задум режисера - адже не можна зробити повну кальку з вже такого пізнаваного образу, зіграного Суші. Він хотів свою версію. Тільки от спочатку, мені здається, навіть замахуватися не коштувало. Бо вже надто канонічний і ідеально книжковий у Девіда Суше вийшов Пуаро. Він був народжений зіграти великого сищика, тому планка задерта просто на недосяжну висоту. Всі інші банально не дотягнуться. Ось і Брана, при всьому своєму режисерському-акторському таланті, не дотягнувся. Хоча, підкреслю, що це лише моя думка, на істину не претендую.

Сама постановка у мене теж викликала питання. Навіть не сама постановка, там, в принципі, складно щось зіпсувати, так як дія відбувається в замкнутому просторі. І це, здавалося б, повинно було зіграти Брані - як великому любителю театральності - на руку. А в результаті вийшло надто театрально, як по мені, я б навіть сказала, зайве. У старій версії дуже сильно відчувалася реальність того, що відбувається. Тут я сиділа і дивилася спектакль з загримованими акторами.

І тут ми переходимо до наступного пункту, до акторської гри. Я рідко критикую акторів у фільмах, не кидаюся словами "та він/вона бездарність/колода" та іншими невтішними епітетами. Тут теж нездар немає, хоча Полунін, імхо, переграв маленько, що можна пробачити, адже він не актор. Всі грають свої ролі, грають добре, з поставленим завданням справляються. А я сиджу - і нічогісінько не відчуваю з приводу всієї передбачуваної складної і важкої драми, що розгортається на екрані. Ні-чо-го. Лише Мішель Пфайффер мене пройняла своєї місіс Хаггард. А іншим заплатили грошей і вони чесно прийшли і відпрацювали свій гонорар. Чесно. Відпрацювали. Всі. Завіса. І, до речі, сам Брана з його интерпритацией Пуаро на фоні інших (крім Мішель) виглядав ще навіть нічого так, життя в очах хоча б була, енергія. Депп, наприклад, у мене склалося давно таке враження, що знімається у фільмах останні років 5 чисто разлекухи заради. Може, це й непогано, звичайно, але якось халтурою віддає. Тут теж, злобно позыркал з-під поцяткованих шрамами брів, і на цьому вся гра закінчилася. Персонаж Олівії Колман був майже що предметом меблів. Люсі Бойтон з роллю не впоралася зовсім. Дейзі Рідлі просто красива, так само як і Пенелопа. Джуді Денч звично грала величну даму. Віллем Дефо, схоже, взагалі не напружувався. Про раптово став темношкірим доктора з прізвищем полковника Арбутнота, якого з фільму прибрали зовсім, я просто не буду навіть починати. Гаразд, хай буде, толерантність ця зараз скрізь, вже звикла. І взагалі, ту саму драму, біль і надрив показала мені саме Мішель. Іншим, вибачте, я просто не повірила. Не повірила в силу їх мотивів, щоб вчинити даний злочин.

Брана, хоч і англієць, але зняв фільм якось занадто по-голлівудськи, і не в хорошому сенсі цього слова. Вийшла занадто яскрава, вихолощена, пригладжена до ідеальності картинка. І в кінці поїзд красиво покотився на захід. Обсипали пафосом наостанок)

Впевнена, свою касу фільм збере, і, може, навіть бюджет відіб'є, адже ставка на гучні акторські імена обов'язково спрацює. Ось зі мною, при всьому скепсисі спрацювала, і я чесно понесла в кінотеатр грошики :) Я не назву цю екранізацію прям зовсім поганий, жахливою і так далі. Ні, фільм цілком смотрібелен, актори хороші, красиві локації, музика фоном в тему. Можливо, зайде тим, хто не знайомий зі старими версіями. А інші підуть порівнювати)) Але народ піде обов'язково. Тільки ось в кінці кинули фразу про Єгипет і Ніл, на якій мене злегка перекорежило. Благаю, не треба ще й "Смерть на Нілі" перезнімати!

Категория: Красота